Дід Мороз та Снігуронька: історія появи новорічних персонажів

Після набуття Україною незалежності у 1991 році почав поступовий перехід до відродження власних традицій святкування Нового року. Одна з них стосувалася Святого Миколая, який приходить до дітей 19 грудня. Це суто український новорічно-різдвяний персонаж, якого «відправили» на відпочинок більшовики, бо він був святим та релігійним персонажем. Радянська влада проголосила боротьбу релігії, називаючи її опіумом для народу. Мав зникнути і Дід Мороз, але він врятувався, ставши незмінним атрибутом Нового року українських дітей та дорослих упродовж усього періоду існування Радянського Союзу.

Дід Мороз та Снігуронька: історія появи новорічних персонажів

Діда Мороза дозволили офіційно!

Календарна реформа більшовистським урядом була прийнята 24 січня 1918 року, після чого Різдво змістилося на 7 січня. Це було дуже важливо для комуністів-більшовиків, які ламали традиції та звичний уклад життя українців, які відзначали це свято 25 грудня.

У 1922 році почалася боротьба проти Різдва. З нього зробили свято комсомольців. Відзначання було дуже специфічне – читали постійні доповіді про розвінчування економічних витоків святок; співали так звані червоні колядки.

Через три роки радянська влада запровадила п’ятиденний робочий тиждень, перетворивши Різдво у звичайний робочий день. Під роздачу потрапили Дід Мороз та ялинка, яких стали називати символами попів та церкви.

Напередодні Нового року та Різдва по вулицям міст снували спеціальні патрулі, які відстежували, де відзначали свята. Утім, майже 10 років тотальних репресій не змогли викорінити звичай. Тому влада вирішила піти на певні поступки.

28 грудня 1935 року у газеті «Правда» вийшла стаття П. Постишева «Організуємо до Нового року дітям гарну ялинку!». Так більшовики офіційно благословили відродження Нового року та новорічних атрибутів. Це було зроблено для того, щоб посилити радянську пропаганду, формувати особливий радянський стиль життя.

Дід Мороз та Снігуронька: історія появи новорічних персонажів

Образ Діда Мороза

Придумали казкового Дідуся, який приходив у будинки громадян СРСР, не більшовики. Існував образ і до того, просто комуністи зробили його більш комуністичним, що мало сприяти боротьбі із народною творчістю українців та інших слов’ян у складі Радянського Союзу.

Образ Діда Мороза виник на основі календарно-обрядових мотивів, остаточно сформувавшись у конкретний персонаж Різдва в середині ХІХ ст. А починалося усе зі слов’янської міфології, в якій зародився образ Сніжного Діда. У нього було багато імен – Карачун, Зимник, Мороз, Тріскун, Студенець.

Він не був добрий, бо приходив тільки на Новий рік, коли, за повір’ями, прокидалася нечисть. Поступово персонаж трансформувався у образ Морозко – суворого діда, який представляв сніжну та морозну стихію. Наші предки вірили, що він ходив по домах та збирав данину з людей. Вважалося, що він крав і дітей.

Тільки на межі ХІХ – початку ХХ століття образ цього діда пом’якшився, він став більш лояльним до людей.

Деякі історики схильні вважати офіційною датою народженням Діда Мороза 1910 рік. Саме тоді його почали зображати на листівках, де він уже мав бороду, посох та мішок з подарунками.

Діти знали про існування Діда Мороза не тільки через новорічні сюрпризи, які він залишав під ялинкою. У 1840 році була надрукована збірка «Казки дідуся Іренея» Володимира Одоєвського, де серед творів була одна зимова казка. Вона називалася «Мороз Іванович» і дуже полюбилася малятам.

Наприкінці 1890-х років слова Дід Мороз знали діти по усій тодішній Російський імперії. Так він і з’явився на поштівках, журналах, книжках.

Вважається, що саме тоді у Діда з’явилася червона шуба.

Розвіртуалився казковий персонаж перед Першою світовою війною, почавши ходити по квартирам та вітати дітей.

У 1927 році Дід Мороз був офіційно заборонений, бо він був символом Різдва. Через вісім років його реабілітували, але виключно як персонажа Нового року. Йому зберегли функцію дарувати презенти, але заборонили говорити про нього, як про символ Різдва Христового.

Мешканці Західної України познайомилися із Дідом Морозом тільки у 1939 році, коли Червона Армія зайшла на територію регіону та приєднала ці землі до СРСР. На Буковину цей персонаж почав приходити тільки у 1940 році, коли Сталін відібрав у Румунії ці території.

Після Другої світової війни Дід Мороз став приходити і до дорослих, носячи у своєму мішку подарунків презенти і для дорослих.

Дід Мороз та Снігуронька: історія появи новорічних персонажів

Парний дует або хто така Снігуронька

У 1937 році разом із казковим дідом до дітей стала приходити Снігуронька. Причина її появи банальна – Дід Мороз став проводити свята у Будинках культури, школах та дитячих садочках. Щоб цьому конферанс’є не було сумно та він міг активніше працювати із великою аудиторією, придумали йому онучку.

Знайшли її у п’єсі Олександра Островського «Снігуронька», написана ще у 1873 році. Утім там, Снігурка виступає донькою Діда Мороза та Весни Красни. За мотивами цього твору Микола Римський-Корсаков написав власну оперу під такою ж назвою, що і Островський. Таким чином, жителі Радянського Союзу, у тому числі українці, вже були знайомі із цим персонажем.

Існування Снігуроньки дозволили, бо вона подобалася глядачам, легко встановлювала контакт з дітьми.

Упродовж років мінявся костюм Снігуроньки. Вона ходила у довгому сарафані-платті із обручем чи пов’язкою на голові; у білому одягу, зробленому зі снігу та пуху та підбитому хутром; у короткій хутровій шубці та шапці; у короткому платті, обшитому пухом та хутром. Носила онучка Діда Мороза і різну зачіску – розплетене волосся, одну та дві коси.

Радянські ідеологи відкорегували твір Островського, вважаючи, що на публіці Дід Мороз має з’являтися не з донькою, як у п’єсі, а із онучкою. Спочатку вона була маленькою дівчинкою, але потім їй додали років, бо вона мала вести великі новорічні концерти. Подібна робота для маленької дівчинки була не під силу.

Дід Мороз та Снігуронька: історія появи новорічних персонажів

Позиція церкви

Слов’янського злого зимового діда церква не приймала та вважала поклоніння йому гріхом. Тому на зміну Морозу прийшов Святий Миколай. Він не потребував пожертв, не вбивав людей морозами, не крав дітей та не вимагав данину. Навпаки, він приносив подарунки, але тільки слухняним дівчатам та хлопчикам. Якщо діти були неслухняні, то Миколай клав їм під подушку різки.

Наразі православна церква в Україні продовжує вважати такого духу, як Мороз-Тріскун бісом, поклоніння йому відноситься до єресі.

Наразі саме Святий Миколай стає головним новорічно-різдвяним персонажем свят в Україні. Це український аналог всесвітньо відомого персонажа Санта Клауса. Наш Миколай, існування якого визнала Православна церква України, відвідує перед Різдвом кожен дім, де живе малеча. Прийнято цьому гостю залишати гостинець – молоко із печивом, які розглядаються як подяку за подарунок, а не пожертва.

Аналогічно поступає і Санта Клаус, який потрапляє до будинки американців через димохід.

Дід Мороз та Снігуронька: історія появи новорічних персонажів

Сучасні реалії

В Україні співіснують Дід Мороз та Святий Миколай, який за популярністю уже не поступається радянському персонажу. Багато українців розуміють, що Діда Мороза придумали більшовики, взявши за основу міфологічного злого Духа, тому віддають перевагу Святому Миколаю.

Хоча значна частина українського суспільства продовжують чекати на Новий рік саме Діда Мороза, бо так звикли за традицією.

Ситуація із тим, кого ж запрошувати до власного дому напередодні Різдва, почала змінюватися у 2013 році. Революція Гідності запустила процес глибокої трансформації суспільства України, яке передбачає і повернення до власних традицій. Варто визнати, що більшість українців не бачать нічого дивного у тому, аби 19 грудня чекати у гості Миколая, а 31 грудня кликати на святах чи корпоративах Діда Мороза.

Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.