Історія і загадки Києво-Печерської Лаври

На Дніпровських берегах Києва розташований стародавній історико-архітектурний комплекс, який носить назву Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра. Вона вважається пам’ятником історії і архітектури, є діючим храмом, знаходиться під охороною ЮНЕСКО.

 Лавра – один з центрів східного християнства, унікальне місце сили Києва і всієї України, яке притягує увагу не тільки туристів і жителів столиці. Києво-Печерська Лавра зберігає багато таємниць, над якими історики, археологи та культурологи б’ються вже не одне десятиліття.

Адреса

Вулиця Лаврська, 23. Найближча станція метро – «Арсенальна», від неї до Лаври потрібно пройтися пішки, під’їхати на автобусі № 24 або тролейбусі № 38. 

Заснування та розвиток

У літописах згадується, що Києво-Печерський монастир був заснований у 1051 р. монахом Антонієм, який проживав в печерах на берегах Дніпра. Саме тут і виник перший чоловічий монастир, де оселилися монахи Київської Русі. Перша кам’яна церква з’явилася на території святині у 1073 р., але довго не простояла. Її зруйновали через кілька років половці. До 1108 р. монастир знаходився у стані відновлення. Протягом XII-XV ст. половці, монголо-татари, Кримське ханство неодноразово нападали на монастир, підпалювали його, грабували, але монахи знову повертали святиню до життя. Величезну допомогу у відновленні надавали меценати, в тому числі київські князі, бояри.

У 1688 році монастир отримав статус лаври, який в той час надавали тільки великим духовним центрам, виключно чоловічим. У 1718 р. масштабна пожежа знову «пройшлася» по Києво-Печерській Лаврі, знищивши стародавні скарби, бібліотеку, грамоти. Вдалося зберегти головну будівлю церкви.

З самого початку свого заснування Києво-Печерський монастир став духовним, культурним та освітнім центром Русі, де перекладалися книги на церковнослов’янську мову, створювалися літописи, переписувалися книги, привезені до Києва з-за кордону. Саме у Лаврі Нестор Літописець написав знамениту «Повість минулих літ» (XII ст.). Дещо пізніше монахи створили тут Києво-Печерський патерик (XIII ст.).

З 1592 по 1688 рр. монастир був ставропігією Константинопольського патріарха, а потім – Московського патріарха. З середини 1780-х рр. Лавру зробили ставропігією Київського митрополита.

Коли до Києва прийшли німецькі окупаційні війська, то Лавра перетворилася на поліцейську дільницю. Нацисти знищили тут з 1941 р. по 1944 р. майже півтисячі киян. Протягом 1990-х – на початку 2000-х рр. проводилися масштабні роботи на території монастиря. Реставрація дозволила відкрити друкарню, відновити Успенський собор та низку інших монастирських споруд.

Особливості Лаври

На сьогоднішній день територія стародавнього монастиря займає 22 гектари і ділиться на кілька частин. Це Гостинний двір, Дальні і Ближні печери, Верхня Лавра, 12 храмів і 3 дзвіниці. Є у Лаврі і некрополь, який з’явився в монастирі одночасно із заснуванням монастиря. Ченців і священиків ховали у печерах, головному храмі – Свято-Упенскому соборі, інших храмах Лаври. Деякі видатні діячі знайшли останній спочинок у храмі Спаса на Берестові, який також відноситься до некрополю Лаври. Наприклад, там поховані Феодосій Печерський, митрополит Михайло, Костянтин Острозький, Ілля Муромець, Нестор Літописець, княжна Євпраксія, яка була сестрою Володимира Мономаха, а також безліч інших відомих і знаменитих людей. Велика частина поховань була втрачена після вибухів у Лаврі в 1941 р. Поховання померлих зараз на території монастиря не здійснюється. Усього у печерах Лаври знаходяться мощі 119 святих. Це найбільша кількість святих останків в одному місці монастирі, в інших храмах світу такого немає. Окрім мощів, під землею знаходяться 32 мироточиві голови святих.

Найбільш стародавня частина Києво-Печерської Лаври – Дальні печери, віддалені від інших будівель майже на один кілометр. Потім з’явилися Ближні печери, після чого побудували Успенський храм і знамениту лаврську дзвіницю. Гостинний двір займає 25% території монастиря, він зведений набагато пізніше інших будівель комплексу. 

Архітектура Києво-Печерської Лаври

Зовнішній вигляд споруд, будівель, церков формувався упродовж дев’яти століть, відбивши різні тенденції культури та особливостей тієї чи іншої історичної епохи. Монастирські споруди органічно вписані у природний дніпровський ландшафт. З огляду на те, скільки разів монастир перебудовували, добудовували, реконструювали, то виділити один архітектурний стиль досить складно. Є тут будови 12-13 ст., а також будівлі, зведені у більш пізні періоди. Велика частина будівель з’явилося відносно недавно – у 18 ст., коли в українській архітектурі панувало бароко. 

Печери

Точної карти лаврських підземних ходів і печер не існує, через що історики не можуть зробити їх повний опис. Встановлено, що Дальні і Ближні печери є частиною київських підземель, що проходять під стародавньою частиною столиці.

Добре вивчені Ближні печери, а Дальні – набагато гірше. Під землею розташовані церкви, келії, на стінах зроблені написи старослов’янською мовою.

Перші печери у Лаврі з’явилися у 1051 р., коли Антоній заснував монастир. За іншими відомостями, залишених у варязьких хроніках і літописах Київської Русі, печери на місці майбутньої святині з’явилися задовго до створення монастиря. Їх, ймовірно, вирили варяги під час захоплення Києва у IX ст. Потім печери повторно відкрив Антоній Печерський та його соратники-монахи. З Дальніх печер найкраще досліджена Балтійська, яка вважається найдавнішою у Лаврі.

Ця частина підземного монастиря вивчена недостатньо, тому доповнити літописні дані археологи не можуть. Згідно з «Повістю минулих літ» під землею розташовувалися не тільки келії ченців, але і трапезні, галереї та церкви.

Структура Ближніх та Дальніх печер практично однакова. Це довгі підземні коридори, що ведуть до церков, ніш з мощами та до келій. У Ближніх і Дальніх печерах розташовано по три церкви, вхід відкритий тільки до частини з них.

Дальні печери вели до Дніпра і, можливо, існував таємний хід під річкою. Усі входи підземелля були замуровані і зацементовані ще у 1930-і рр., щоб туди не лазили люди, а історики не проводили археологічні роботи. 

Цікаві факти

• Ближні та Дальні печери Лаври зберігають нетлінні останки святих. Деякі мощі можна побачити під час екскурсій по печерах, інші ж лежать дуже глибоко, куди вхід закритий.
• Історикам до кінця не вдається встановити, хто ж заклав вибухівку під Успенський собор, який підірвали у 1941 р. За радянських часів офіційна версія стверджувала, що це зробили німці для приховування злочинів у Лаврі. У 1990-х рр. розсекречені документи НКВС, ЧК і інших радянських спецслужб відкинули цю версію, доводячи, що вибухівку під храм заклали солдати Червоної Армії під час відступу з Києва у вересні 1941 р.
• У 2010 р. у Храмі Всіх Преподобних Отців Печерських поруч з іконою Божої Матері «Всецариця» прозріла дівчина. Факт чуда підтвердили українські та ізраїльські медики.
• Дзвіниця Лаври, побудована у першій половині XVIII ст., спеціально була нахилена на 62 см у північно-східному напрямку. Це зроблено через особливості географічного розташування Лаври. Дзвіниця стоїть на високому правому березі Дніпра, для якого характерні часті зсуви.
• Найстарішою спорудою на території Лаври є Троїцька надбрамна церква, згадку про яку можна знайти у літописі Нестора Літописця.
• Шапка Марка Печерника – одна зі святинь Лаври – важить 4 кг. Побачити її можна під час екскурсії до Ближніх печер. Шапку надягають ті, хто жадає зцілення. Вважається, що реліквія забирає всі біди і негативну енергію.
• У печерах є унікальні склепінні ніші, які називаються локули. Вони створювалися під землею спеціально для поховань.

 Києво-Печерська Лавра є не просто святинею і монастирем, це частина заповідника. На його території розташовано безліч музеїв, галерей, виставкових залів.