Матч смерті у Києві 1942 року: що сталося?

9 серпня 1942 року на київському стадіоні «Зеніт», який розташовувався на вулиці Керосинна, 24 (зараз вулиця називається Шолуденка), відбувся так званий матч смерті. У той день грала команда «Старт» або команда київського «Хлібзаводу», куди увійшли гравці київських клубів «Динамо» та «Локомотив», та німецька команда «Флакельф», де грали зенітники ППО та аматори з Люфтваффе. Назва «матч смерті» з’явилася уже після Другої світової війни заявки радянським пропагандистам, які зробили з футбольного матчу трагедію та створили легенду.

Матч смерті у Києві 1942 року: що сталося?

Міська легенда

Якщо спитати у киян, що вони знають про матч смерті, то можна почути декілька різних версій. Ці варіанти розповідей об’єднує тільки кінцівка – «Старт» виграв, за що німці відправили футболістів до концтабору, де і розстріляли.

Напівофіційна радянська версія, про яку багато писали у ЗМІ та показували по телебаченню, відобразили у кінематографі, розповідає наступне. У перерві між таймами, коли кияни вигравали з рахунком 3:1, до них у роздягальню зайшов полковник ППО та почав вимагати «здати» гру. Якщо це прохання команда не виконає, то їх розстріляють.

Легенда розповідає, що гравцям київської команди німецькі футболісти спеціально відбивали ноги, судді підсуджували фашистам, поліцейські та солдати гарнізону з трибун ображали київських футболістів.

Стадіон «Зеніт» перейменували на «Старт» наприкінці 1980-х років, де також встановили пам’ятну табличку з інформацією про гру 9 серпня 1942 року. Про гру написали багато книжок та сотні статей, але наскільки вони є об’єктивними, судити важко.

Склад команди «Старт»

У 1941 році Київська оборонна операція завершилася повним розгромом та оточенням бійців Червоної армії. У Києві постійно лунали вибухи, траплялися пожежі, відбувалися перестрілки між німцями та учасниками підпілля. Усі підприємства були відправлені задовго до захоплення Києва німцями в евакуацію. Гравців київського «Динамо» стали масово відправляти на фронт. Спортсмени з команди НКВС проходили військову підготовку та виконували усі необхідні нормативи, тому не змогли уникнути мобілізації.

Частина гравців потрапили до Київського укріпленого району та стали бійцями у батальйоні, який був надісланий на фронт. Багато колишніх футболістів потрапили до евакуаційної команди, яка займалася вивезенням майна «Динамо».

Справжніх «динамівців», які грали у чемпіонаті перед війною у складі «Старту» було тільки троє – захисники Кузьменко та Клименко, воротар Трусевич. Інші гравці були з дублю, а також з команд «Локомотив» (Київ) та «Спартак (Одеса).

Кузьменко та Трусевич отримали поранення під час битв та переховувалися у місті після звільнення з боярського табору. Вони робили запальнички з гільз, ремонтували взуття, намагаючись якось вижити. Футболіст «Рот Фронту» Коротких працював кухарем у їдальні. Гравець київського «Локомотиву» Гундарев служив у поліції та отримував пайок від окупантів.

Усі ці люди зустрілися на роботі на Київському хлібному заводі № 1. Тут вони отримали доступ до продуктів харчування та половину вільного дня від роботи. Іншу половину вони проводили на роботі, таскаючи мішки з борошном. Робочий день починався о 4 ранку. Поки інші працівники у вільний час або пили, або займалися своїми справами. Футболісти грали у футбол, створивши заводську команду та отримали можливість тренуватися на стадіоні «Зеніт» (там створили табір для військовополонених) двічі на тиждень.

Команда отримала від окупаційної влади бутси, комплекти форми у червоних кольорах, м’ячі. Серед німців була популярна ідея проводити змішані матчі.

Матч смерті у Києві 1942 року: що сталося?

Чемпіонат 1942 року

У той рік в регулярному любительському чемпіонаті приймали участь команда українських націоналістів «Рух», підрозділи угорського гарнізону, будівельні частини німців, військові залізничники Третього Рейху, команда Хлібозаводу №1 «Старт» та команда ППО, льотчиків та техніків Київського аеродрому. Між останніми двома командами вже був один матч, у які «Флакельф» програв з рахунком 5:1.

До складу команди «Старт» у той рік в чемпіонаті входили Микола Трусевич, Олексій Клименко, Іван Кузьменко, Михайло Свиридовський, Микола Коротких, Федір Тютчев, Михайло Пустистін, Василь Сухарєв, Володимир Балакін, Михайло Мельник, Макар Гончаренко, Павло Комаров, Юрій Чернега, Петро Сотник.

Перша гра відбулася 5 червня 1942 року, коли у Києві урочисто відкрили стадіон «Зеніт». «Старт» з рахунком 7:2 переграв команду «Рух».

21 червня «Старт» обіграв збірну угорського гарнізону з рахунком 6:2, 5 липня – румунську збірну – 11:0, 12 липня – команду військових залізничників – 9:1, 7 липня

військову команду PGS – 6:0. 6 серпня «Старт» грав проти «Флакельф», вигравши з рахунком 5:1.

Матч смерті – трагічна сторінка в історії футболу

Зустріч-реванш проходила 9 серпня, німці виставили посилений склад своєї команди. Німці хотіли відігратися, тому ходили чутки, що матч буде жорстким, можливі травми. Рахунок відкрили саме німці, але потім рахунок зрівняв Іван Кузьменко, ще два голи у першому таймі забив Макар Гончаренко.

У другому таймі була рівна та жорстка боротьба, врешті-решт, німці зрівняли рахунок. Але гравці «Старту» забили ще два м’ячі у ворота суперників і переконливо перемогли. Радянська пропаганда потім стверджувала, що матч закінчився із рахунком 0:6 на користь киян.

Чи був розстріл?

Після 9 серпня «Старт» зіграв ще один матч – з командою «Рух» (16 серпня), а з 18 серпня почалися арешти. У радянські часи версія щодо матчу була однозначною – німці розлютилися, оскільки футболісти «Старту» не виконали вимогу «злити» матч. Тому гравців вивезли бо Бабий Яр та розстріляли там.

Учасник матчу Макар Гончаренко у 1992 році в одному з інтерв’ю розповідав, що гравців перед матчем ніхто не залякував. Усі футболісти розійшлися по домівкам. Арешти, за словами Макаренка, були пов’язані із звинуваченням у крадіжці хліба з хлібозаводу. Саме тоді за ґрати і потрапили більшість футболістів «Старту». Чотирьох з них пізніше розстріляли за саботаж на хлібозаводі.

Матч смерті у Києві 1942 року: що сталося?

Миколу Коротких здала сестра, яка знайшла його фото у формі майора НКВС. Начебто, вона боялася, що усю родину розстріляють. Футболіста катували, він помер від больового шоку під час одного з допитів. Є версія, що саме Коротких і був потаємним агентом НКВС у Києві. Інших футболістів відправили до Сирецького табору, звинувачуючи їх у зв’язках із спецслужбами СРСР та використовуючи на різних видах роботи у місті. Там вони і загинули під час звичайної сутички з охоронниками, які не пустили до них родичів. Участь у сутичці прийняли Кузьменко, Трусевич та Клименко, їх застрелили у взимку 1943 року пострілом у потилицю.

Ще частину команди вивезли на роботи до Німеччини, Комаров був інженером та емігрував до Канади. На батьківщину він ніколи не повернувся, боявся, тому влаштувався на роботу на авіаційний завод. Поліцаї отримали різні терміни ув’язнення.

Чому заарештували футболістів «Старту», не зрозуміло і зараз. Одні дослідники вважають, що через донос конкурентів по чемпіонату, інші – через фото Коротких у формі майору НКВС. Утім, науковці не пов’язують арешти та розстріли із матчем, який відбувся 9 серпня.

У 2005 році прокуратура міста Гамбурга нарешті закрила справу, яку вела з 1974 року про матч смерті. Зв’язки між тим, що виграли українці у німців та розстрілом футболістів, не знайдено.

Викривлена версія

Партійне керівництво скористалося фактом загибелі гравців, щоб створити з них героїв на кшталт Зої Космодем’янської, Олександра Матросова та Павлика Морозова. Владі були потрібні герої-спортсмени. На цю роль чудово підходили футболісти «Старту». На подібних легендах про героїв, яких німці знищили, виховувалися цілі покоління.

Фільмографія

Трагічні події серпня 1942 року про розстріл футболістів з «Старту» – «Динамо» відображені у багатьох художніх фільмах. Навіть у Голівуді зацікавилися темою, у 2014 році на екрани вийшла стрічка «Матч смерті. Одинадцять приречених».

За радянських часів про матч 1942 року зняли фільм під назвою «Третій тайм», де головну роль зіграв Леонід Журавльов. Остання екранізація на основі тих подій буда зроблена у 2012 році. Режисером фільму «Матч» став Олексій Малюков. Фільм заборонили на території України через викривленість подій та пропаганду, спрямовану проти українців.

Comments are closed, but trackbacks and pingbacks are open.